Ухвалено виправдувальний вирок

20 березня 2023 року Миколаївським районним судом Львівської області ухвалено виправдувальний вирок, яким П. та К. визнані невинуватими у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України.

Відповідно до пред’явленого органом досудового розслідування обвинувачення у серпні 2015 року П. за попередньою змовою групою осіб з К., керуючись прямим умислом та корисливим мотивом, спрямованим на викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, шляхом зриву навісних замків на вхідних дверях, проникли у приміщення магазину господарських товарів у м.Жидачів, звідки таємно викрали товарів на загальну суму 41866 гривень.

Крім цього, відповідно до обвинувального акту, в листопаді 2015 року П. з К., шляхом розбору задньої цегляної стіни, проникли в приміщення магазину електроінструментів у м.Ходорів і викрали товару на загальну суму 91795 гривень, та у березні 2016 року, пошкодивши серцевину врізного замка, проникли у приміщення магазину в смт.Журавно, звідки викрали  товару на загальну суму 67996 гривень.

В судовому засіданні П. та К. вину у вчиненому не визнали, зазначивши, що раніше були судимі за крадіжки, однак по інкримінованих їм епізодах їм нічого не відомо.

Крім того, під час проведення огляду речових доказів у судовому засіданні, П. та К. вказали, що ці речі були ними викрадені раніше, за що їх уже визнано винними вироком суду та призначено покарання. 

Захисник обвинувачених вказав, що у справі немає доказів, які б указували на вчинення П. і К. крадіжок, зазначених в обвинувальному акті. В обґрунтування своєї позиції, серед іншого,  покликався на покази потерпілих, які не надали слідству і суду доказів наявності у магазинах викрадених товарів на час вчинення крадіжок та їхньої вартості. Також не було надано доказів належності магазинів (на праві власності чи оренди) особам, вказаним потерпілими в обвинувальному акті.

За правилами ст.91 КПК України  у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

• подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення);
• винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
• вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
• обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
• обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Під час судового розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. У судовому засіданні були допитані свідки, оглянуті речові докази, досліджені письмові докази.

При оцінці представлених доказів, суд виходить із загальних принципів кримінального судочинства, статей 84, 85, 86, 89 КПК України, практики Європейського суду з прав людини та практики Верховного Суду.

Суд, безпосередньо та всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку, прийшов до висновку, що досліджені докази не доводять, що злочини, зазначені в обвинувальному акті, вчинені П. та К.

Вирок суду оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень (справа №443/1127/16).