Звільнення з-під варти в залі суду!

Миколаївський районний суд Львівської області в складі колегії суддів: головуючого – судді Березюка Г.М., суддів Головатого А.П., Карбовніка І.М., у справі №1-1316/107/11 змінив двом підсудним, які перебували під вартою більше 5 років в очікуванні розгляду своєї справи за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст.185, ч. 4 ст. 187 КК України, міру запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши останніх з-під варти в залі суду.

Ухвалюючи таке рішення колегія суддів керувалася в першу чергу практикою Європейського суду з прав людини. Так, в мотивувальній частині постанови колегія суддів зазначила, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Частина 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає вичерпний перелік підстав, при наявності яких особу може бути позбавлено свободи. Із змісту даного переліку вбачається, що законний арешт або затримання особи, в ході досудового слідства по кримінальній справі, можливі лише за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню особою правопорушення чи її втечі після його вчинення.

При цьому колегія суддів зазначила, що відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у відповідності до практики Європейського Суду сама лише тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується особа не є самостійною підставою для тримання під вартою і повинна враховуватися разом з іншими обставинами, зазначеними у ст.150 КПК України.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» при обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 148, 150 КПК України, статей 5, 6 Конвенції та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою. Встановивши підстави для зміни (скасування) запобіжного заходу, суддя своєю постановою може змінити (скасувати) цей запобіжний захід. Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку.

На думку колегії суддів, перебування підсудних під вартою більше п’яти років  без обвинувального вироку, може викликати сумніви в розумності цього строку.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини колегія суддів прийшла до висновку, що чим довше особа тримається під вартою, тим вагоміше, ґрунтовніше має бути обґрунтування необхідності застосування цього запобіжного заходу.

Зазначимо, що прокурор щодо зміни міри запобіжного заходу заперечив, вважаючи, що підстави тримання під вартою підсудних на даний час  не відпали.

Довідка:

Міра запобіжного заходу у виді взяття під варту підсудним була обрана Пустомитівським районним судом Львівської області (постанова від 24.09.2010 року).

В Миколаївський районний суд Львівської області справа №1-1316/107/11 надійшла з Апеляційного суду Львівської області 05.06.2014 року.

Відповідно до положень ст. 274 КПК України (в редакції 1960 року), суд під час розгляду справи, при наявності до того підстав може своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо підсудного.

 Суддя-спікер                                                                                   А.П.Головатий