Забезпечення права на захист

 Забезпечення права на захист

(з практики Миколаївського районного суду Львівської області)

Миколаївський районний суд Львівської області беззастережно виконує вимоги КПК України щодо забезпечення права на захист, як одного із невід’ємних прав особи, яке гарантується Конституцією України. 

КПК України закріплює у ст. 21 забезпечення права на захист як одну із загальних засад кримінального провадження.

За І півріччя 2013 року суддями районного суду було винесено 3 ухвали за наслідками розгляду клопотань обвинувачених про надання захисника за призначенням у кримінальному провадженні через відсутність у обвинувачених коштів на оплату послуг адвоката (справа №447/1653/13-к, №447/1706/13-к, №447/1777/13-к).

Вимоги ст. 52 КПК України про обов’язкову участь захисника були виконані при винесенні ухвали про призначення захисника у кримінальному провадженні №447/1238/13-к, де головуючим по справі досліджено, що обвинувачений страждає розладами психіки та поведінки, внаслідок чого не здатний в повній мірі реалізувати свої права, а отже участь захисника була визнана судом обов’язковою.

В практиці районного суду за вказаний період не застосовувалися вимоги Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та не залучалися захисники за призначенням на стадії виконання вироку.

Також в Миколаївському районному суді Львівської області відсутня практика застосування положень ст. 53 КПК України щодо залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії.

Хотілося б зазначити, що у новому КПК України значно розширено перелік підстав, за наявності яких захисник після його залучення у кримінальне провадження має право відмовитися від виконання своїх обов’язків, зокрема: 1) незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов’язкової участі захисника; 2) умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог цього Кодексу тощо (ч. 4 ст. 47 КПК України). Останній пункт, на нашу думку, є суперечливим і потребує виключення, оскільки такі поняття як «складність кримінального провадження», «належна кваліфікація» є оціночними. Власне тому, у разі недобросовісності захисника з огляду на певні конфліктні відносини із підзахисним, неналежну оплату його послуг чи інші обставини, які прямо не дають йому законодавчих підстав, передбачених пунктами 1-3 ч. 4 ст. 47 КПК України для відмови від виконання своїх обов’язків, захисник може зловживати наданим йому у п. 4 ч. 4 ст. 47 КПК України правом.

Загалом новий КПК України покращив правовий статус захисника, порівняно із КПК 1960 р., що виявляється, зокрема, у встановленні додаткових процесуальних прав та особливому порядку вступу захисника у кримінальне провадження.