Миколаївський районний суд Львівської області

16 жовтня 2013, 09:34

УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики вирішення слідчими суддями Миколаївського районного суду Львівської області питань, пов’язаних із заходами забезпечення кримінального провадження за період з 20.11.2012 року по 01.07.2013 року

З набранням чинності 20 листопада 2012 року Кримінальним процесуальним кодексом України, у Миколаївському районному суді Львівської області розпочав функціонувати інститут слідчого судді.

За змістом положень чинного КПК України, основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які приймають участь в кримінальному процесі, забезпечення законності і обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчим суддею є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Рішенням зборів суддів Миколаївського районного суду Львівської області слідчими суддями обрано суддю Бачуна О.І. та суддю Карбовніка І.М. (запасний слідчий суддя).

Заходами забезпечення кримінального провадження є заходи процесуального примусу, які застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК України, з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст.131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є:

1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;

2) накладення грошового стягнення;

3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;

4) відсторонення від посади;

5) тимчасовий доступ до речей і документів;

6) тимчасове вилучення майна;

7) арешт майна;

8) затримання особи;

9) запобіжні заходи.

КПК України допускає застосування заходів забезпечення кримінального провадження із значними обмеженнями.

Не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ст. 132 КПК).

Станом на 01 липня 2013 року (за період з 20 листопада 2012 року) на розгляді у Миколаївському районному суді Львівської області перебували клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження:

1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід: надійшло -1; задоволено – 0; відмовлено – 1;

2) накладення грошового стягнення: надійшло – 0;

3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом: надійшло – 0;

4) відсторонення від посади: надійшло – 0;

5) тимчасовий доступ до речей і документів: надійшло - 62; задоволено - 61; задоволено частково – 1;

6) тимчасове вилучення майна: надійшло – 0;

7) арешт майна: надійшло - 1; відмовлено – 1;

8) затримання особи: надійшло – 0;

9) запобіжні заходи:

- тримання під вартою: надійшло - 10; задоволено - 10;

- домашній арешт: надійшло - 0;

- застава: надійшло - 6; задоволено - 1; задоволено частково – 4; не розглянуто – 1;

- особиста порука: надійшло - 0;

- особисте зобов’язання: надійшло - 26; задоволено - 26.

Практика розгляду клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження

Тимчасовий доступ до речей і документів. Відповідно до ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити виїмку).

Тимчасовий доступ до речей і документів в розумінні КПК України є заходом примусового характеру, пов’язаного із втручанням у права і свободи особи щодо права власності, обумовленим потребами досудового розслідування.

Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Слідчими суддями Миколаївського районного суду Львівської області розглянуто 62 клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів. 61 клопотання задоволено, одне клопотання задоволено частково.

Так, при розгляді клопотання про дачу згоди на тимчасове затримання, доступ, проведення огляду та вилучення транспортного засобу, документів на автомобіль, слідчим суддею прийнято рішення про часткове задоволення клопотання, а саме надати дозвіл на тимчасовий доступ до автомобіля та документів на автомобіль, та вилучити їх (справа №447/1983/13-к).

Арешт майна. Чинним КПК до повноважень слідчого судді в порядку забезпечення кримінального провадження віднесено вирішення клопотань органів досудового розслідування про арешт майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ст. 172 КПК клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Метою застосування арешту є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому звертається увага на те, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов’язана навести підстави, у зв’язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у виді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди).

Так, слідчим суддею відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на житловий будинок Ж. з метою забезпечення цивільного позову. При прийнятті рішення суддя виходив з того, що дане клопотання є необґрунтованим та не підлягає до задоволення, не відповідає реальним причинам забезпечення цивільного позову.

Запобіжні заходи.

Запобіжні заходи – це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод (свободи пересування та вільного вибору місця перебування) осіб, які підозрюються, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень.

Обов’язок доводити визначені законом підстави і обставини, встановлення яких є імперативною вимогою для застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, покладено КПК України на сторону обвинувачення. При цьому, у випадку, якщо ці підстави і обставини не доведені стороною обвинувачення, слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу.

Значна кількість справ розглянута слідчими суддями за клопотанням слідчих про застосування запобіжних заходів.

Встановлено, що у більшості випадків підозрюваним та обвинуваченим обираються запобіжні заходи у виді:

- особистого зобов’язання – 61,9% від загальної кількості рішень про обрання запобіжний заходів,

- тримання під вартою – 23,8% від загальної кількості рішень про обрання запобіжний заходів,

- застави - 14,3% від загальної кількості рішень про обрання запобіжний заходів.

Особисте зобов’язання. Переважна кількість рішень слідчих суддів у сфері застосування запобіжних заходів стосувалася обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання.

Особисте зобов’язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки.

Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов’язки та роз’яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

При задоволенні клопотань про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання слідчі судді звертали увагу на:

- тяжкість злочину, у вчиненні якого оголошено підозру;

- вік підозрюваного;

- стан здоров’я підозрюваного;

- наявність постійного місця проживання;

- наявність місця праці;

- відсутність попередніх судимостей;

- наявність на утриманні неповнолітніх дітей (осіб похилого віку, тощо);

- характеристику з місця проживання.

За результатами застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання, слідчі судді покладали на підозрюваних зобов’язання, передбачені лише ст. 194 КПК України, а саме: прибуття до слідчого зі встановленою періодичністю, не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду та повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

На одного підозрюваного, крім вищезазначених обов’язків, було покладено обов’язок докласти зусиль до пошуку роботи ( справа 447/1829/13-к).

Інші види особистого зобов’язання, зокрема не відвідувати місця, визначені слідчим суддею, утримуватися від спілкування з будь-якою особою із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, пройти курс лікування від наркотичної та алкогольної залежності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну або носити електронний засіб контролю свого відображення в ухвалах слідчих суддів не знайшли.

Тримання під вартою.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

За звітний період до Миколаївського районного суду Львівської області надійшло 10 клопотань про застосування запобіжного заходу – тримання під вартою. Всі клопотання задоволено.

Можна виділити такі найбільш поширені причини, що стали підставою для задоволення клопотань про застосування запобіжного заходу – тримання під вартою:

- підозра у вчиненні тяжкого злочину або злочину середньої тяжкості;

- наявність попередніх судимостей;

- відсутність постійного місця праці;

- усунення можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- усунення можливості впливу на свідків та потерпілих кримінального провадження.

Строк дії ухвал про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою – 60 днів.

Згідно КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у передбачених законом випадках, зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених КПК України.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 КПК України будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Із 10 розглянутих та задоволених клопотань про застосування запобіжного заходу – тримання під вартою, у 7 випадках було визначено розмір застави. Застава визначалась у розмірах від 11470 грн. до 80000 грн.

Застава.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК.

За звітний період слідчими суддями Миколаївського районного суду Львівської області розглянуто 5 клопотань про застосування запобіжного заходу у виді застави. Одне клопотання задоволено, 4 клопотання задоволено частково.

У всіх випадках причиною задоволення клопотань частково було визначення слідчим суддею застави у меншому розмірі, ніж зазначено у клопотанні. При визначенні розміру застави слідчий суддя керувався принципом доцільності та помірності. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та бути помірним для нього.

Слідчим суддею було винесено 2 ухвали про зміну запобіжного заходу у виді застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Причина - не внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України грошових коштів, визначених ухвалою.

Домашній арешт. Клопотання про застосування такого виду запобіжного заходу як домашній арешт до районного суду не надходили.

Однак, варто відзначити, що слідчим суддею розглядалось клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту (справа 447/1433/13-к).

Аналіз причин відмови у задоволенні клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та їх співвідношення з вимогами закону

Як правило, слідчими суддями Миколаївського районного суду Львівської області задовольнялись клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак,у задоволенні двох клопотань було відмовлено.

Так, слідчим суддею Миколаївського районного суду Львівської області відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області по кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 365-2 КК України про здійснення приводу свідка Г.

Причини відмови у задоволенні клопотання: слідчий СВ Миколаївського РВ ГУМВСУ у Львівській області вручаючи Г. повістку про виклик, не вказав в ній процесуального статусу, в якому перебуває викликана особа; адресу особи, яка викликається. Крім цього не було представлено доказів про причини неповажності неприбуття Г. на виклик слідчого, що свідчить про те, що слідчий СВ Миколаївського РВ ГУМВСУ у Львівській області не в повному обсязі застосував всі передбачені процесуальні заходи для виклику Г. в якості свідка для допиту.

Слідчим суддею відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника СВ Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області в рамках кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України про арешт майна підозрюваної Ж. (справа 447/1952/13-к).

На думку судді клопотання є необґрунтованим та не підлягає до задоволення, оскільки згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно вартість майна в декілька раз перевищує розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням чи цивільним позовом. Даний житловий будинок є єдиним житлом підозрюваної Ж. Окрім того, у вказаному житловому будинку крім підозрюваної також проживають і інші члени її сім’ї, що в подальшому може вплинути на їхні права, а також при накладенні арешту на майно Ж. потрібно врахувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що не відповідає реальним причинам забезпечення позову.

Аналіз змін, продовження та скасування заходів забезпечення кримінального провадження

Основною причиною зміни запобіжного заходу у виді застави є не внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України грошових коштів, визначених ухвалою.

Серед другорядних причин можна виділити:

- усунення можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- усунення можливості впливу на свідків та потерпілих кримінального провадження.

Також на розгляді слідчих суддів Миколаївського районного суду Львівської області перебувало клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби і може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Причиною такої зміни запобіжного заходу були:

- похилий вік підозрюваного;

- відсутність попередніх судимостей у підозрюваного;

- поганий стан здоров’я підозрюваного.

На підозрюваного Г. покладено такі обов’язки:

- заборонено залишати житло в період з 12.00 год. до 09.00 год. наступної доби;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до територіального ОВС свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які дають право для виїзду за кордон;

- не вчиняти перешкод працівникам ОВС, які для контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло;

- вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов’язаних із виконанням зобов’язань.

Заходи забезпечення кримінального провадження