Протягом 2016 року до Миколаївського районного суду Львівської області надійшло 11 (одинадцять) справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією (глава 13-А «Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією» Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Всі справи однотипні – вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1.ст.172-7, ч.2.ст.172-7 КУпАП, тобто порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Вищезазначеною статтею КУпАП передбачено, що неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення однієї із вищезазначених дій тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.
Відзначимо, що суб’єктом вищезазначених правопорушень є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
До таких осіб належать:
1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
- Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
- народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;
- державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;
- військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби;
- судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);
- особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України;
- посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи;
- члени Національного агентства з питань запобігання корупції;
- члени Центральної виборчої комісії;
- поліцейські;
- посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим;
- члени державних колегіальних органів;
2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
- посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»;
- особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, приватні виконавці, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи, визначені законом);
- представники громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, які входять до складу конкурсних комісій, утворених відповідно до Закону України "Про державну службу".
Закон України «Про запобігання корупції» розрізняє два види конфлікту: потенційний і реальний.
Потенційний конфлікт інтересів - це наявність в особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість ухвалення нею рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Реальний конфлікт – це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Варто зазначити, що конфлікт між приватним інтересом та службовими чи представницькими повноваженнями може виникнути навіть у особи, що добросовісно вживає усіх можливих заходів щодо недопущення конфлікту інтересів. Сам факт існування конфлікту інтересів не є ні злочином, ні правопорушенням. В корупційне правопорушення він перетворюється тільки тоді, коли про нього не було належним чином заявлено та (або) особа вчинила певні дії під його впливом.
Корупційними вважатимуться дії і тоді, коли особа в умовах неповідомленого конфлікту інтересів діяла абсолютно об’єктивно та неупереджено. Для кваліфікації правопорушення за ст. 172-7 КУпАП достатньо лише приватного інтересу, тобто зацікавленості особи у певному перебігу подій.
Склад правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП є формальним і відповідальність за його вчинення настає незалежно від наслідків.
Згідно ст.67 Закону України «Про запобігання корупції» прийняті в умовах конфлікту інтересів рішення можуть бути визнані незаконними в судовому порядку.
Щодо справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-7 КУпАП, які перебували у провадженні Миколаївського районного суду Львівської області протягом 2016 року, то станом на 20 грудня з 11 (одинадцяти) справ розглянуто 9 (дев’ять) справ, нерозглянутими залишаються 2 (дві) справи.
У всіх розглянутих справах судом встановлено наявність реального конфлікту інтересів, осіб, відносно яких були складені протоколи, визнано винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-7, ч.2 ст.172-7 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400 гривень).
По 6 (шести) справах правопорушниками сплачено штраф добровільно, по 3 (трьох) справах – подано апеляційну скаргу.
Суть правопорушень, які було встановлено у судовому порядку: особа, перебуваючи на виборній посаді депутата місцевої ради, являючись суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення відповідно до підпункту «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог п.1 ч.2 ст.35 Закону України «Про запобігання корупції» приймала рішення у складі колегіального органу в умовах реального конфлікту інтересів щодо питання про надання земельної ділянки (надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки з метою передачі її у власність) на пленарному засіданні сесії місцевої ради.
У 2015 році справи про адміністративні корупційні правопорушення, передбачені ст. 172-7 КУпАП у провадженні Миколаївського районного суду Львівської області не перебували. У 2014 році судом розглянуто одну справу, пов’язану з конфліктом інтересів.
_03_03.png)
